СТУДІЇ РОЗВИТКУ
З моєю дитиною щось не так.
Як зрозуміти, коли дитині
потрібна допомога психолога.


Поради від Наталі Пашко, психологині, координаторки по роботі з дітьми та підлітками Інституту психології здоров'я Institute of Health Psychology, спеціалістки по роботі з випадками насильства, дитячої психологині та травмапедагогині.
В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19 БАТЬКИ З ДІТЬМИ БІЛЬШЕ ЧАСУ ПРОВОДЯТЬ РАЗОМ.
НАВЧАННЯ/РОБОТА/ВІДПОЧИНОК/СПІЛКУВАННЯ - ВСЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ НА СПІЛЬНИХ КВАДРАТНИХ МЕТРАХ МЕШКАНЦІВ КВАРТИРИ.
ЧЕРЕЗ ПЕРІОДИЧНУ ВІДСУТНІСТЬ МОЖЛИВОСТЕЙ ВІДВІДУВАТИ ДИТЯЧИЙ САДОК ЧИ ШКОЛУ, У БАТЬКІВ З'ЯВИЛОСЯ БІЛЬШЕ ОБОВ'ЯЗКІВ ЩОДО ВИХОВАННЯ/НАВЧАННЯ ДІТЕЙ. ДОРОСЛІ БІЛЬШЕ ЗВЕРТАЮТЬ УВАГУ НА ПОВЕДІНКУ ДИТИНИ ТА НА ЇЇ СТАН.
Ми поговорили з психологинею Наталією Пашко, про те, на що варто звернути увагу батьків у стані дитини, щоб зрозуміти чи потрібна дитині допомога психолога.

1. Зміни в роботі фізіологічних процесів дитини (порушення сну, харчування, нетримання сечі); невротичні реакції (сіпання ока, посмикування плеча); регресивні прояви (дитина вже почала розмовляти, ходити, а потім, в один момент замовкає чи починає говорити як маленька.

Це означає що дитина знаходиться в стані стресу і вона намагається повернутися в той стан коли було безпечно).
Наталя Пашко
психологиня
На такі прояви дорослі реагують і звертаються часто до лікаря, а лікар перенаправляє до психолога
2.Гра - це мова, якою говорить дитина.

Часто дорослі думають, якщо дитині погано - вона про це скаже. Якщо відбулась подія, з обставинами якої дитині складно справитись, малеча невзмозі поєднати події з почуттями і проговорити це. Діти проявляють це через гру: відтворюють сюжети, які їх хвилюють, свідками яких вони стали. Таким чином діти намагаються привернути увагу світу.

Якщо відбулась певна подія, з якою дитині складно справитись, дорослим потрібно спостерігати за дитиною та дивитися в що вона грає, які проявляє емоції під час гри. Часто такі ігри мають нав'язливий сценарій. Дитині складно проговорити свої переживання словами, бо вона ще не має життєвого досвіду ідентифікувати "добре" чи "погано". Тільки з коментарів дорослого дитина розуміє ці поняття. Часто діти, після переживання певної травмуючої події, в силу відсутності життєвого досвіду, беруть провину на себе, і це ще більше впливає на емоційний стан дитини.

Діти дошкільного віку будуть відігравати те що з ними сталося на іграшках. Діти шкільного віку можуть відігравати один на одному. Переживання або тривога дитини може виражатися в ігровому сюжеті, як "зацикленість". Нариклад, гра тільки в "войнушки", чи програвання ситуацій насильнецького характеру. Якщо дитино щось вразило, налякало, вона буде в це грати.

Наталя Пашко
психологиня
Часто дорослі знецінюють гру або сприймають поведінку як невихованість (наприклад агресивну поведінку) не розуміючи, що за цим може стояти якась складна обставина і дитина таким чином про це говорить
3.Поведінка.

У шкільному віці діти програють всій стан (пережитий досвід) з іншими людьми. Агресивний стан може проявлятися у штовханнях інших, крику, різких реакціях на щось. Чим дитина агресивніше себе поводить, тим більше вона просить на допомогу.
За будь-якою складною поведінкою дитини стоять обставини, з якими їй складно справитись і вона говорить з нами зміною настрою, порушенням фізіологічних процесів, зміною в поведінці.

Самоушкоджуюча поведінка.
Порізи, удари, опіки, виривання волосся та всі інші дії, які приносять або потенційно можуть завдати шкоди здоров'ю і відчуття болю.

4. Відсутність інтересу до світу.

Дитина перестає досліджувати світ, прагне ізолюватися від оточення, не хоче гратися чи комунікувати з іншими.
До різкої зміни поведінки та емоційного стану можуть додаватися і порушення фізіологічних процесів, наприклад енурез чи енкопрез.
Така реакція може бути тоді, коли дитина сфокусована на переживаннях певної події, де сталося щось таке, що її дуже налякало.

Поради батькам:
1
Дивіться в що дитина грає
Спостерігайте за поведінкою дитини під час гри, її реакції та взаємодію з предметами чи людьми.
2
Проводьте з дитиною час
Коли ви більше часу проводите з дитиною, розмовляєте з нею та граєтесь, дитина в процесі спілкування спонтанно може з вами поділитися своїми занепокоєннями, розказати про ситуацію, яка її хвилює.
3
Слухайте, що дитина говорить
Коли щось відбувається, то в дитині переживання переходять в область фантазії. Це може проявлятися в розмові про страх, наприклад страх темноти, уявного "бабая" чи інше. А батьки часто кажуть: "...та не бійся, що ти там боїшся!", знецінюючи почуття страху у дитини.
Насамперед, озвучування переживань дитиною - це спосіб справитися зі страхом, повідомити світу, що вона/він боїться чогось.
Батькам варто допомогти дитині пройти досвід переживання страху, проговорюючи його: "Ти боїшся? Що я можу для тебе зробити? Покажи що ти боїшся? Де ти боїшся?"
Тобто не ставити під сумнів почуття та переживання дитини.

4
Не аналізуйте малюнки дітей
Особливо дошкільного віку. В малюнку важливо почути як дитина коментує його, коли малює. Якщо дитина малює чорним чи темним кольором - це не означає що вона стані депресії. З малюнками треба бути дуже обережними, скоріше слухати що діти розповідають коли малювали.
5
Ознайомтеся з віковими особливостями дитини
Для кожного вікового періоду дитини є свої особливості. Тому батькам варто знати на якому етапі розвитку знаходиться їх дитина.
6
Коли відбулась певна подія, яка вплинула на дитину і ви помітили незвичайну для дитини поведінку чи реакцію - не надавайте оцінку та емоційний окрас, адже дитину може ранити не стільки подія, а скільки реакція дорослого
Деякий час спостерігайте за дитиною та аналізуйте де і за яких умов проявляється відповідна реакція. Якщо прояв повторюється або ж додаються й інші індикатори, тоді, можливо, потрібна допомога спеціаліста.
7
Частіше обіймайте своїх дітей
8
Не грайте в психологів
Якщо помітили систематичні реакції дитини, які їй не характерні, звертайтеся до спеціаліста.